Дослідники роблять спроби проникнути в особливості психології терористів, хоча актуальних і повноцінних наукових праць на цю тему, як і раніше немає, тому доводиться вдаватися до узагальнюючих. Так, співробітники американського ФБР опублікували на цю тему статтю в науковому журналі Violence and Gender. Фахівці вважають насильство психологічною потребою членів ІГ, відзначаючи його цілеспрямованість, скоординованість і холоднокровність. Терористи «Ісламської держави» практикують так зване «інструментальне насильство», намагаючись домогтися конструктивних, на їх погляд, цілей. Відкидаючи ненасильницькі методи, вони діють за допомогою найгірших можливих інструментів.
Поєднання емпатії і холоднокровності щодо жертв дозволяє припустити, що бойовики є психопатами. На думку вчених, на користь цього говорить повна відсутність почуття провини і підкреслена театральність, з якої джихадісти подають свої злочини. Однак як зазначають дослідники, психопатів в терористичних організаціях одиниці — зазвичай до бойовиків приєднуються психічно здорові люди.
Друзі сайту: на сторінці https://carivka.com.ua/ ви можете знайти детальну інформацію про заміський готельний ресторанний комплекс «Царівка».
Важлива риса, притаманна більшості джихадистів — нарцисизм. Часто вони йдуть в бойовики, керуючись не політичними і ідеологічними мотивами, а для того, щоб реалізувати свої психологічні потреби. Фахівці відзначають, що джихад і вбивства для цих людей — всього лише «дзеркала», що підтверджують факт власного буття. Лідери втамовують спрагу уваги за рахунок управління «халіфатом», рядові бійці задовольняються тим, що бачать досяжність ідеального, на їх погляд, світу, і тим, що вони — його невід’ємна частина.
Виникає закономірність: чим частіше бойовики вдаються до надмірного насильства, тим голосніше вони заявляють про свою діяльність. З моменту проголошення «халіфату» (і дещо раніше) бойовики ІГ сприймають терор і його відеозйомку як щось нормальне і ефективне. Легітимізація терору забезпечується двома факторами: субординацією, тобто підпорядкуванням лідеру, і небажанням бачити в своїх жертв людей.
У 1963 році автор теорії «шести рукостискань», американський психолог Стенлі Мілграм підтвердив правильність цієї схеми, доказв, що необхідність покори авторитетам вкоренилася в свідомості людей настільки глибоко, що в більшості випадків вони продовжують виконувати вказівки лідера або начальника, незважаючи на моральні страждання, заподіяні в результаті цього іншим людям, і сильний внутрішній конфлікт, супутній їхнім діянням. Згодом експеримент повторили в Нідерландах, Німеччині, Іспанії, Італії, Австрії та Йорданії і ряді інших країн. Результат був тим же.
Має місце і деперсоналізація: учасники терористичної групи перестають сприймати себе як особистості, що призводить до згуртування бойовиків і готовності багатьох з них пожертвувати своїми життями. В опублікованій в журналі Journal of Personality and Social Psychology в 1994 році знаковою роботі американських психологів конфлікт окремих індивідуумів з суспільством розглядається як когнітивна схема, заснована на семантичного зв’язку несумісних значень. Причому виділяються як когнітивні, так і мотиваційні чинники.
Інше питання — що робить людей такими? Ще в 2006 році американські психологи опублікували статтю в журналі Journal of Child and Family Studies. У ній вони відзначили, що жорстокість породжує інша жорстокість: діти, з якими суворо поводяться батьки і вчителі, виростають агресивними. Крім того, недавні дослідження показали, що діти релігійних батьків можуть бути жадібними, жорстокими і нетерпимими.
У випадку з ІГ і вступають в цю організацію бійцями виявлені закономірності відіграють важливу роль: недавні жертви виростають з упевненістю, що тепер в позиції жертви повинні бути інші.
На жорстокості джихадистів позначається і біохімія. Американські вчені, що опублікували роботу в Proceedings of the National Academy of Sciences, з’ясували, що коли люди перебувають всередині якоїсь групи, у них підвищується рівень гормону окситоцину. Результат — поліпшення настрою, посилення морального духу всередині групи. З іншого боку, цей же процес провокує агресію по відношенню до всіх, хто поза групою. Таким чином, самоідентифікація себе з джихадистами змушує людину демонізувати інших і не брати до уваги їх за людей.
Особливо значима в контексті групи релігійність. Дослідники з США опублікували статтю в Psychological Science. У ній вони стверджують, що при несумісності релігійних цінностей і обмеженості ресурсів люди однієї релігії схильні до агресивності по відношенню до представників іншої релігії. Це відбувається, навіть якщо наслідки такої агресії завдадуть серйозної шкоди тим, хто завдає удар першим.
Помста — теж один з рушійних терористами мотивів, але вона, на думку вчених, опублікованому в Journal of Personality and Social Psychology, насправді не приносить полегшення, оскільки лише збільшує рівень гніву і страждань. Аналогічна ситуація спостерігається і з іншого боку: європейці вимагають знайти терористів і проектують свій гнів на біженців. Але навіть якщо вжити радикальних заходів щодо мігрантів, полегшення не відбудеться — спрацюють всі ті ж механізми.